- евенк
- —————————————————————————————еве́нкіменник чоловічого роду, істотапредставник народності
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
евенкійський — прикметник від: евенк … Орфографічний словник української мови
евенкійка — іменник жіночого роду, істота до: евенк … Орфографічний словник української мови
евенкійський — а, е. Прикм. до евенки. •• Евенкі/йська мо/ва мова евенків; відноситься до тунгусо манчжурських мов; писемність на основі російського алфавіту … Український тлумачний словник
по-евенкійськи — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
по-евенкійському — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
орочони — ів, мн. (одн. орочо/н, а, ч.). Самоназва групи південних евенків, що живуть у районі від Забайкалля до північно східної частини Амурської області, а також назва евенків, що живуть у Китаї … Український тлумачний словник
евенки — ів, мн. (одн. еве/нк, а, ч.; еве/нка і евенкі/йка, и, ж.). Народність, яка живе в лісовій смузі Сибіру, на Далекому Сході та в Північно Східному Китаї; тунгуси … Український тлумачний словник
кондивкон — а, ч. Евенкійський музичний інструмент типу варгана; давня назва – кордавун … Український тлумачний словник
кордавун — а, ч. Різновид варгана у евенків … Український тлумачний словник
кумалан — а, ч. Невеликий килим, зшитий з невеликих шматків оленячого хутра (у евенків) … Український тлумачний словник